словник
ф≥лософи
хрестомат≥¤
енциклопед≥¤
консультац≥¤
програма
            ‘≥лософ≥¤ марксизму

    Ћекц≥њ


    ћатер≥ал≥зм ≥ гуман≥зм ф≥лософ≥њ Ћ.‘ейербаха

    Ћюдв≥г ‘ейербах (1804 Ц 1872) Ц н≥мецький ф≥лософ, войовничий матер≥ал≥ст ≥ гуман≥ст, ч≥льний представник н≥мецькоњ класичноњ ф≥лософ≥њ. ¬в≥йшов в ≥стор≥ю ¤к глибокий ≥ ірунтовний критик ≥деал≥зму √егел¤.

    Ќа думку ‘ейербаха, Уф≥лософ≥¤ √егел¤ Ц це рац≥ональна м≥стикаФ, Успекул¤тивна ф≥лософ≥¤Ф, котра Ї безп≥дставною. јбсолютний дух √егел¤ Ї звичайною людською св≥дом≥стю, ¤ка в≥д≥рвана в≥д людини ≥ перетворена в абсолют. “ака ф≥лософ≥¤ не зможе дос¤гти ≥стинних результат≥в, доки вона перебуваЇ в межах Учистоњ думкиФ. ƒумка Ц це к≥нець, а не початок речей.

    ќсновн≥ ф≥лософськ≥ твори Ћ.‘ейербаха: Уƒо критики ф≥лософ≥њ √егел¤Ф (1839), Уѕро начала ф≥лософ≥њФ (1841), У—утн≥сть христи¤нстваФ (1841), Упопередн≥ тези до реформи ф≥лософ≥њФ (1842), Уќсновн≥ положенн¤ ф≥лософ≥њ майбутньогоФ (1843), Уѕитанн¤ про безсмерт¤ з точки зору антрополог≥њ (1846 Ц 1866) та багато ≥нших.

    —утн≥сть основних положень ф≥лософ≥њ ‘ейербаха можна звести, принаймн≥, до наступних:

    1) ѕрирода, бутт¤, матер≥¤ Ц основа, реальн≥сть, котра з необх≥дн≥стю породжуЇ мисл¤чий дух, розум. ѕрирода, матер≥¤, ≥снуЇ незалежно в≥д мисленн¤, св≥домост≥ ≥ будь-¤коњ ф≥лософ≥њ. —в≥дом≥сть Ї продуктом матер≥њ, а не навпаки (ƒив. Ћюдвиг ‘ейербах. »збр. ‘илос. ѕроизведени¤ в 2-х томах, т.1, ћ., 1955, стор. 69, 87, 117)

    2) ѕрирода Ц основа, на ¤к≥й д≥Ї людина ¤к частина природи;

    3) ѕрирода Ц джерело ус≥х наших знань. якби не було природи, то наше п≥знанн¤ не мало б н≥ спонукань, н≥ матер≥алу, н≥ зм≥сту. ѕочаток п≥знанн¤ Ц в≥дчутт¤. УћоЇ в≥дчутт¤ субТЇктивно, але його основа або причина обТЇктивнаФ (цит. твори, т.1, стор. 572). ѕ≥знанн¤ цим не зак≥нчуЇтьс¤. У¬≥дчутт¤ми читаЇмо ми книгу природи, але розум≥Їмо њњ не в≥дчутт¤ми, а розумомФ (том же, стор. 271). Ћюдське п≥знанн¤ Ц безмежне. У“е, чого ми ще не п≥знали, п≥знають наш≥ нащадкиФ (÷ит. твори, т.1, стор. 85).

    4) Ќе Уабсолютний духФ повинен бути предметом ф≥лософ≥њ, а Улюдина, включаючи ≥ природуФ. ÷е Ц Їдиний, ун≥версальний ≥ вищий предмет ф≥лософ≥њФ (ƒив. цит. твори ‘ейербаха, т.1, стор. 202);

    5) –ел≥г≥¤ Ї заблудженн¤м людини. ¬она свого власного зм≥сту. УЅожественна сутн≥сть Ї не чим ≥ншим ¤к людською сутн≥стю, ¤ка обТЇктивуЇтьс¤ ≥ розгл¤даЇтьс¤ ¤к окрема сутн≥стьФ (там же, т.2, стор. 43). УЋюдина обТЇктивуЇ свою сутн≥сть ≥ в цьому пол¤гаЇ таЇмниц¤, сутн≥сть рел≥г≥њФ (там же, стор. 60), УЅог Ї в≥дособлена, вид≥лена, субТЇктивна, своЇр≥дна сутн≥сть людиниФ (стор. 61), УЅог Ц це в≥докремлене в≥д людини його яФ.

    УЋюдина вт≥люЇ в рел≥г≥њ свою власну потаЇмну сутн≥стьФ (там же, т.2, стор. 64);

    6) –ел≥г≥ю необх≥дно подолати. ¬ результат≥ подоланн¤ рел≥г≥њ необх≥дно: на м≥сц≥ в≥ри поставити Ц нев≥ру; на м≥сце рел≥г≥њ Ц осв≥ту; на м≥сце б≥бл≥њ Ц розум; на м≥сце неба Ц «емлю, на м≥сце ’риста Ц людину.

    ќднак ‘ейербах не ставить питанн¤ про подоланн¤ рел≥г≥њ ¤к форми св≥домост≥. ¬≥н намагавс¤ надати ф≥лософ≥њ характер рел≥г≥њ, тобто створити нову рел≥г≥ю, але без бога.

    ‘ейербах у своЇму вченн≥ переб≥льшував роль форм сусп≥льноњ св≥домост≥ у розвитку сусп≥льства. ¬≥н вважав, що пер≥оди розвитку людськоњ ≥стор≥њ Ув≥др≥зн¤ютьс¤ один в≥д одного лише перем≥нами в рел≥г≥њФ (ƒив. —оч., т.1, стор. 108). ќднак це не в≥дпов≥даЇ ≥стин≥. ’ристи¤нство ≥снуЇ вже понад 2000 рок≥в, а людство у своЇму розвитку пройшло вже к≥лька епох (пер≥од≥в) Ц рабовласництво, феодал≥зм, кап≥тал≥зм, посткап≥тал≥зм тощо, хоча рел≥г≥¤ (христи¤нство) не зазнала до кор≥нних зм≥н. ƒокор≥нн≥ зм≥ни мало матер≥альне виробництво, ¤ке ≥ зумовило подальш≥ сусп≥льн≥ зм≥ни.

    ‘ейербах не зрозум≥в рол≥ матер≥ально-предметноњ д≥¤льност≥ людей ¤к критер≥ю ≥стини в процес≥ п≥знанн¤, зам≥нивши його сумн≥вним категоричним судженн¤м, що У≥стинно те, що в≥дпов≥даЇ сутност≥ роду; нев≥рно те, що йому суперечить. ≤ншого закону дл¤ ≥стини не ≥снуЇФ (ƒив. Ћюдвиг ‘ейерб≥х, т.2, стор. 192).

    ƒал≥.  ритикуючи справедливо гегел≥вську ф≥лософ≥ю, протиставл¤ючи йому свою матер≥ал≥стичну концепц≥ю природи, ‘ейербах абсолютно не зрозум≥в д≥алектику √егел¤ Ц саме те, що Ї найц≥нн≥шим у його вченн≥. ¬≥н просто в≥дкинув њњ, ¤к рац≥ональну м≥стику.

    ћаркс у своњх У“езах про ‘ейербахаФ звинувачував його в тому, що, н≥бито, ‘ейербах розгл¤дав людину абстрактно, лише ¤к б≥олог≥чний вид, а не ¤к сусп≥льну ≥стоту, продукт ≥стор≥њ. ќднак це не зовс≥м справедливо по в≥дношенню до ‘ейербаха. ‘≥лософ неодноразово наголошував на тому, що людина не лише твор≥нн¤ природи, а й продукт ≥стор≥њ. УЋюдина, Ц писав ‘ейербах, Ц ¤ка виникла безпосередньо ≥з природи, ≥ була лише чисто природною ≥стотою, а не людиною, а продукт культури, ≥стор≥њФ (Ћюдвиг ‘ейербах. —оч. т.1, стор. 266).

    Ћюдв≥г ‘ейербах великий своњм палким захистом матер≥ал≥зму, його зм≥стовною розробкою, критикою рел≥г≥њ ≥ ≥деал≥зму, своњм гуман≥змом, непохитною в≥рою в людину, њњ розум, люд¤ну мораль. ¬ чому ви¤вл¤Їтьс¤ гуман≥зм ф≥лософ≥њ ‘ейербаха?

    ¬≥н ви¤вл¤Їтьс¤ насамперед, в тому, що ‘ейербах поставив людину в центр≥ своЇњ ф≥лософ≥њ.

    ¬ обірунтуванн≥ ним моральних принцип≥в людини, ¤кими повинн≥ бути: примноженн¤ добра, чиста сов≥сть, любов до людини, њњ прагненн¤ до щаст¤ та њњ благо. —утн≥сть цих принцип≥в в≥дображаЇ таке судженн¤ ‘ейербаха: Уƒобрим ≥ моральним Ї лише той, хто виключно ≥ Їдино, абсолютно ≥ безумовно маЇ своњм принципом ≥ критер≥Їм благо людиниФ (—оч. т.1, стор. 640); ≥ дал≥: У„иста сов≥сть Ї не що ≥нше, ¤к рад≥сть з приводу радост≥, котра принесена ≥нш≥й людин≥Ф (там же, стор. 634); Ућо¤ моральна вимога до людей обмежуЇтьс¤ виключно тим, щоб вони не робили н≥чого злогоФ (там же, стор. 641); Уƒоброчесн≥сть Ц це власне щаст¤, котре, однак, почуваЇ себе щасливим т≥льки у звТ¤зку з чужим щаст¤мФ (там же, стор. 635).

    √уман≥зм ‘ейербаха ви¤вл¤Їтьс¤, дал≥, у постановц≥ питанн¤ про необх≥дн≥сть осв≥ченост≥ людини, набутт≥ нею знань, щоб пот≥снити в≥ру; у перетворенн≥ самоњ ф≥лософ≥њ в рел≥г≥ю, де б у центр≥ сто¤в не ≤сус ’ристос, а людина.

    “ак≥ головн≥ основн≥ положенн¤ ≥ принципи ф≥лософ≥њ Ћюдв≥га ‘ейербаха. …ого вченн¤ стало одним з теоретичних джерел марксистськоњ ф≥лософ≥њ.

    ћј– —»«ћ

    ћарксизм, котрий виник у 50-х роках ’≤’ стол≥тт¤, Ї найгрунтовн≥шою соц≥ально-пол≥тичною, економ≥чною ≥ ф≥лософською концепц≥Їю, що ув≥брала в себе дос¤гненн¤ в розвитку економ≥ки, пол≥тики, соц≥олог≥њ, науки ≥ ф≥лософ≥њ того часу. ѓњ авторами були н≥мецьк≥ ф≥лософи  арл ћаркс (1818 Ц 1883) ≥ ‘р≥др≥х ≈нгельс (1820 Ц 1895).

    ћарксизм виник на певному сусп≥льному ірунт≥. …ого викликали до житт¤ в≥дпов≥дн≥ ≥сторичн≥ умови, теоретичн≥ джерела ≥ науков≥ в≥дкритт¤.  онкретно-≥сторичними умовами виникненн¤ марксизму були: утвердженн¤ буржуазних сусп≥льних в≥дносин; формуванн¤ пролетар≥ату ¤к класу, вих≥д його на пол≥тичну арену; потреба роб≥тничого класу у теоретичному усв≥домленн≥ своЇњ рол≥.

    “еоретичними джерелами марксизму стали ≥ англ≥йська пол≥тична економ≥¤ (ƒ.–≥кардо, јд.—м≥т); н≥мецька класична ф≥лософ≥¤ (√.√егель, Ћ.‘ейербах); соц≥олог≥чна концепц≥¤ французьких ≥ англ≥йських соц≥ал≥ст≥в (ј.—ен-—≥мон, Ў.‘урьЇ, –.ќуен).

    Ќауков≥ передумови виникненн¤ марксизму визначаютьс¤ дос¤гненн¤ми в галуз≥ природничих наук. ‘.≈нгельс вид≥л¤в в цьому в≥дношенн≥ три найб≥льш видатн≥ в≥дкритт¤ того часу. ÷е Ц в≥дкритт¤ у 50-х роках ’≤’ стол≥тт¤ закон≥в збереженн¤ енерг≥њ ≥ речовини (ћайер, √ельмгольц, ƒжоуль); в≥дкритт¤ кл≥тинноњ будови живих орган≥зм≥в (Ўлейден, Ўван, √ор¤н≥нов); в≥дкритт¤ „.ƒарв≥на щодо еволюц≥йного походженн¤ живих орган≥зм≥в. ѕ≥сл¤ цих в≥дкритт≥в стало ¤сно, що попередн≥й метод усв≥домленн¤ д≥йсност≥ Ц метаф≥зика, стала поступатис¤ нов≥й концепц≥њ Ц д≥алектиц≥.

    ќск≥льки сусп≥льна св≥дом≥сть завжди Ї в≥дображенн¤м сусп≥льноњ д≥йсност≥, то джерела марксистськоњ ф≥лософ≥њ ¤к форми сусп≥льноњ св≥домост≥ необх≥дно шукати у сусп≥льному житт≥, точн≥ше у сусп≥льному бутт≥ людей, њх матер≥ально-предметн≥й д≥¤льност≥.

    ћарксистська ф≥лософ≥¤ Ї результатом усв≥домленн¤ непримиренних соц≥альних суперечностей, њх теоретичноњ ≥нтерпретац≥њ, узагальненн¤ революц≥йноњ соц≥ально-пол≥тичноњ практики. ћова йде про усв≥домленн¤ соц≥альних суперечностей не взагал≥ в ≥стор≥њ сусп≥льного розвитку, а в сусп≥льств≥ конкретному Ц буржуазному. „ому?

    “ому, що в буржуазному сусп≥льств≥ соц≥альн≥ суперечност≥ найб≥льш розвинен≥, загострен≥. ѓх легше усв≥домлювати, вивчати, розкривати њхню сутн≥сть та причини виникненн¤. ќпоненти ћаркса стверджували ≥ стверджують, що в≥н н≥бито був патр≥архом класовоњ боротьби, оск≥льки багато своњх ≥дей в≥н розвинув саме на ц≥й основ≥. ќднак це не в≥дпов≥даЇ д≥йсност≥. Ѕоротьба клас≥в була в≥дкрита ≥ описана ще до ћаркса. ѓњ творц¤ми були французьк≥ ≥сторики ’≤’ стол≥тт¤ Ц ‘ранцуа √≥зо (1787 Ц 1874), ќгюст ћ≥ньЇ (1796 Ц 1884) ≥ ќгюстен “ьЇр≥ (1795 Ц 1856). ¬они одними з перших прийшли до висновку, що боротьба клас≥в ведетьс¤ ≥з-за економ≥чноњ, майновоњ нер≥вност≥. ќсобливо це стало пом≥тним, коли по ™вроп≥ пройшла лавина буржуазних революц≥й, в ¤ких, ¤к вир≥шальна сила, виступив роб≥тничий клас (революц≥йн≥ виступи роб≥тник≥в в ћанчестер≥ (1819), повстанн¤ л≥онських ткач≥в у ‘ранц≥њ (1831), чартистський рух в јнгл≥њ (1839) ≥ т.д.).

    ћаркс дав свою, аргументовану концепц≥ю класовоњ боротьби. —воњ думки в≥н виклав у лист≥ до свого друга …осипа ¬ейдемейЇра в≥д 5 березн¤ 1852 року. ќсь њњ основн≥ положенн¤: 1) класи виникають на певному етап≥ розвитку сусп≥льного виробництва; 2) класова боротьба неминуче веде до встановленн¤ влади роб≥тник≥в Ц диктатури пролетар≥ату; 3) диктатура пролетар≥ату Ї лише етапом на шл¤ху л≥кв≥дац≥њ клас≥в взагал≥.

    ћаркс ви¤вив глибоку нев≥дпов≥дн≥сть м≥ж сусп≥льним характером виробництва ≥ приватно-кап≥тал≥стичним способом присвоЇнн¤, м≥ж працею ≥ капталом. —аме це, на думку ћаркса ≥ лежить в основ≥ класовоњ боротьби. ћаркс показав, що лише роб≥тничий клас, ¤к самий революц≥йний ≥ орган≥зований, зац≥кавлений в поваленн≥ буржуазного ладу, може стати могильником кап≥тал≥зму. Ўл¤хом встановленн¤ своЇњ пол≥тичноњ влади ≥ знищенн¤ приватноњ кап≥тал≥стичноњ власност≥. ¬сесв≥тньо-≥сторична роль пролетар≥ату саме пол¤гаЇ в цьому. “аке у¤вленн¤ Ї найважлив≥шою частиною марксистськоњ теор≥њ революц≥йного перетворенн¤ сусп≥льства, його ф≥лософ≥њ. ќсновн≥ ≥дењ нового ф≥лософського св≥тогл¤ду ћаркс виклав у своњй прац≥ У“ези про ‘ейербахаФ, про ¤ку ≈нгельс говорив, що у н≥й, у зародку, Ї вс≥ елементи новоњ ф≥лософ≥њ. ” чому сутн≥сть цих елемент≥в?

    ÷ентральною ≥деЇю тез ћаркса Ї зТ¤суванн¤ зм≥сту практики ¤к предметноњ д≥¤льност≥, котра повинна лежать в основ≥ оц≥нки предметност≥ ¤к самого мисленн¤, так ≥ п≥знанн¤. —аму практику ћаркс визначав ¤к зб≥г зм≥ни обставин ≥ людськоњ д≥¤льност≥, такий зб≥г в≥н розгл¤дав ¤к Уреволюц≥йну практикуФ. ¬се сусп≥льне житт¤, за ћарксом, Ї, по сут≥, практичним. ¬с≥ таЇмниц≥, котр≥ завод¤ть теор≥ю, ф≥лософ≥ю в м≥стику, знаход¤ть своЇ рац≥ональне розвТ¤занн¤ лише у людськ≥й практичн≥й д≥¤льност≥. ћаркс висуваЇ ≥дею практики ¤к критер≥ю ≥стини на в≥дм≥ну в≥д попередньоњ ф≥лософ≥њ, котра вбачала цей критер≥й у теоретичн≥й д≥¤льност≥.

    Ћюди суть продукти обставин ≥ вихованн¤. ÷е Ц теза попередньоњ ф≥лософ≥њ. ” д≥йсност≥ ж, за ћарксом, сутн≥сть людини визначаЇтьс¤ сукупн≥стю ус≥х сусп≥льних в≥дносин.

     ор≥нн¤ рел≥г≥њ сл≥д шукати у земн≥й основ≥. ÷е в≥рно. јле ц¤ земна основа може бути зрозум≥лою лише з њњ само суперечливост≥. «емна основа роздвоюЇтьс¤, в≥докремлюЇ себе в≥д самоњ себе ≥ це в≥докремлене видаЇтьс¤ за рел≥г≥йне, Усамост≥йне царствоФ. ќтже, земна основа рел≥г≥њ може бути зрозум≥лою лише через свою суперечлив≥сть ≥ њњ подоланн¤. ”¤вленн¤ про бога, саме Урел≥г≥йне почутт¤Ф формуЇтьс¤ на земн≥й основ≥ ≥ Ї Усусп≥льним продуктомФ.

    Ќайб≥льше, що могла дос¤гти попередн¤ ф≥лософ≥¤ Ц це спостереженн¤ д≥¤льност≥ окремих ≥ндив≥д≥в у громад¤нському буржуазному сусп≥льств≥. ƒл¤ нењ характерна спогл¤дальн≥сть ¤к спос≥б д≥¤нн¤.

    точка зору попередньоњ ф≥лософ≥њ Ц буржуазне сусп≥льство. “очка зору новоњ ф≥лософ≥њ Ц людське сусп≥льство або усусп≥льнене людство.

    ѕопередн¤ ф≥лософ≥¤ лише намагалас¤ по¤снити св≥т, а справа пол¤гаЇ в тому, щоб зм≥нити його.

    ƒал≥. √овор¤чи про нов≥ елементи марксистськоњ ф≥лософ≥њ марксистськоњ ф≥лософ≥њ сл≥д послатис¤ на ≈нгельса, котрий в заслугу ћарксу ставив дв≥ реч≥: 1) в≥дкритт¤ матер≥ал≥стичного розум≥нн¤ ≥стор≥њ; 2) в≥дкритт¤ закону додатковоњ вартост≥.

    —утн≥сть матер≥ал≥стичного розум≥нн¤ ≥стор≥њ ћаркс зТ¤сував у передмов≥ до своЇњ прац≥ Уƒо критики пол≥тичноњ економ≥њФ. ќсь його стислий виклад: ” сусп≥льному виробництв≥ свого житт¤ люди вступають в певн≥, необх≥дн≥, в≥д њхньоњ вол≥ не залежн≥ в≥дносини Ц виробнич≥ в≥дносини, котр≥ в≥дпов≥дають певному ступеню розвитку њх матер≥альних продуктивних сил. —укупн≥сть цих виробничих в≥дносин складають економ≥чну структуру сусп≥льства, реальний базис, на ¤кому зд≥ймаЇтьс¤ юридична ≥ пол≥тична надбудова, ¤к≥й в≥дпов≥дають певн≥ форми сусп≥льноњ св≥домост≥. —пос≥б виробництва матер≥ального житт¤ обумовлюЇ соц≥альний, пол≥тичний ≥ духовний процеси житт¤ взагал≥. Ќе св≥дом≥сть людей визначаЇ њхнЇ бутт¤ а навпаки, њх сусп≥льне бутт¤ визначаЇ њх св≥дом≥сть. Ќа певному ступен≥ свого розвитку матер≥альн≥ продуктивн≥ сили сусп≥льства вступають у суперечн≥сть з ≥снуючими виробничими в≥дносинами, насамперед з в≥дносинами власност≥, ¤к≥ Ї визначальним елементом виробничих в≥дносин, внутр≥ ¤ких вони до цього часу розвивались. ≤з форм розвитку продуктивних сил ц≥ в≥дносини перетворюютьс¤ у њх кайдани. “од≥ наступаЇ соц≥альна революц≥¤, ¤ка приводить виробнич≥ в≥дносини, насамперед, в≥дносини власност≥, у в≥дпов≥дн≥сть з розвитком продуктивних сил. «≥ зм≥ною економ≥чноњ основи б≥льш-менш швидко в≥дбуваЇтьс¤ переворот в ус≥й величезн≥й надбудов≥. ѕри цьому необх≥дно розр≥зн¤ти матер≥альний переворот в економ≥чних умовах виробництва в≥д юридичних, пол≥тичних, ф≥лософських та ≥нших ≥деолог≥чних форм, в ¤ких люди усв≥домлюють цей конфл≥кт м≥ж продуктивними силами ≥ виробничими в≥дносинами. як про окрему людину не можна судити на основ≥ того, що вона сама про себе думаЇ, так само не можна судити про певну епоху перевороту за њњ св≥дом≥стю. Ќавпаки, цю св≥дом≥сть необх≥дно по¤снити з суперечностей матер≥ального житт¤, ≥з ≥снуючого конфл≥кту м≥ж сусп≥льними продуктивними силами ≥ виробничими в≥дносинами. ∆одна сусп≥льна форц≥¤ не загине до тих п≥р, поки розвиваютьс¤ њњ продуктивн≥ сили, дл¤ ¤ких вона даЇ достатньо простору ≥ нов≥ б≥льш розвинен≥ виробнич≥ в≥дносини н≥коли не зТ¤вл¤тьс¤ ран≥ше до тих п≥р поки визр≥ють матер≥альн≥ умови њњ ≥снуванн¤ в надрах старого сусп≥льства (ƒив.  .ћаркс и ‘. ≈нгельс. —оч. т.13, стор. 6-7).

    ÷е коротке, стисле формулюванн¤ основних положень, закон≥в ≥ принцип≥в марксистськоњ соц≥альноњ ф≥лософ≥њ. —утн≥сть матер≥ал≥стичного розум≥нн¤ ≥стор≥њ, отже, пол¤гаЇ в тому, що в основ≥ житт¤ сусп≥льства лежать фундаментальн≥ матер≥альн≥ чинники, а сусп≥льна св≥дом≥сть, њњ р≥зноман≥тн≥ форми в к≥нцевому рахунку визначаютьс¤ цими матер≥альними чинниками ≥ залежать в≥д них.

    ўо ж до в≥дкритт¤ ћарксом закону додатковоњ вартост≥, про ¤кий говорив ≈нгельс, то тут необх≥дно зауважити наступне: ћаркс встановив, що додаткова варт≥сть створюЇтьс¤ працею роб≥тник≥в зверх вартост≥ його робочоњ сили ≥ безв≥дплатно привласнюЇтьс¤ роботодавцем (кап≥тал≥стом). “обто, закон додатковоњ вартост≥ в≥дображаЇ необх≥дний, суттЇвий звТ¤зок, в≥дношенн¤ м≥ж роб≥тником ≥ роботодавцем, коли останн≥й привласнюЇ частину прац≥ роб≥тник≥в без будь-¤кого екв≥валенту. ≤ншими словами, закон додатковоњ вартост≥ в≥дображаЇ в≥дношенн¤ експлуатац≥њ роб≥тник≥в кап≥тал≥стами. ¬≥н Ї основним обТЇктивним законом кап≥тал≥стичного способу виробництва. ƒодаткова варт≥сть, ¤ка створюЇтьс¤ роб≥тниками ≥ привласнюЇтьс¤, Ц глибинна, критер≥альна основа непримиренних соц≥ально-класових суперечностей. “ому класова боротьба роб≥тник≥в проти буржуаз≥њ Ї законом≥рною, необх≥дною ≥ неминучою. ≤сторична роль пролетар≥ату пол¤гаЇ в тому, щоб знищити класове сусп≥льство та л≥кв≥дувати сусп≥льний розпод≥л прац≥.

    ‘ридрих ≈нгельс на прот¤з≥ всього житт¤ був в≥рним другом та соратником ћаркса. ¬≥н знчно доповнив вченн¤ ћарска, видав його прац≥ та зробив њх доступними дл¤ широких мас.

    ћаркс та ≈нгельс мали ≥ мають багато посл≥довник≥в. ÷е так≥ в≥дом≥ д≥¤ч≥, ¤к …осип ƒ≥цген,  арл  аутський, √.¬.ѕлЇханов, ¬.≤.Ћен≥н,  арл Ћ≥бкнехт, Ћуњ јльтюсер, √еорг Ћукач та багато ≥нших.

    ќсновн≥ риси марксистськоњ ф≥лософ≥њ. ћарксистська ф≥лософ≥¤ Ї результатом теоретичного усв≥домленн¤ суперечливоњ кап≥тал≥стичноњ д≥йсност≥, непримиренних суперечностей м≥ж роб≥тниками, з одного боку, ≥ роботодавцем (буржуаз≥Їю), з ≥ншого. ћарксистська ф≥лософ≥¤ Ї радикальним оновленн¤м св≥товоњ ф≥лософ≥њ. ¬ чому цей радикал≥зм ви¤вл¤Їтьс¤? 1. ¬ тому, що марксистська ф≥лософ≥¤ вперше стала св≥тогл¤дом пригн≥ченого класу, в≥дображала ≥нтереси пролетар≥ату. –об≥тничий клас знайшов у марксистськ≥й ф≥лософ≥њ свою духовну зброю. ћарксистська ф≥лософ≥¤ знайшла в особ≥ роб≥тничого класу свого матер≥ального нос≥¤.

    2. –адикал≥зм марксистськоњ ф≥лософ≥њ ви¤вл¤Їтьс¤ у визначенн≥ самого њњ предмету, ¤ким Ї найб≥льш загальн≥ закони розвитку природи, сусп≥льства ≥ мисленн¤.

    3. –адикал≥зм, дал≥, ви¤вл¤Їтьс¤ у розповсюдженн≥ д≥алектики √егел¤ не лише на сферу духовного житт¤ сусп≥льства, але ≥ на матер≥альний св≥т, сусп≥льство, що дало змогу визначити матер≥альну основу сусп≥льства Ц спос≥б виробництва матер≥альних благ, обірунтувати тезу про первинн≥сть сусп≥льного бутт¤ щодо вторинност≥ сусп≥льноњ св≥домост≥.

    4. ‘≥лософ≥¤  .ћаркса в≥дкриваЇ матер≥ал≥стичне розум≥нн¤ ≥стор≥њ.

    5. ƒл¤ марксистськоњ ф≥лософ≥њ Ї визначальним в≥дкритт¤ основних закон≥в розвитку сусп≥льства (основного соц≥олог≥чного закону, закону в≥дпов≥дност≥ виробничих в≥дносин характеру ≥ р≥вню розвитку продуктивних сил тощо); погл¤д на розвиток сусп≥льства ¤к на природно-≥сторичний процес.

    6. ¬ марксистськ≥й ф≥лософ≥њ, вперше, практика, ¤к людська предметна д≥¤льн≥сть, включена в теор≥ю п≥знанн¤ ¤к основа, джерело ≥ критер≥й ≥стини.


Hosted by uCoz